Франческа Гааль - ім'я світової кінозірки, на жаль, напівзабутої нашими сучасниками. Однак для людей старшого покоління воно тотожне символові суперслави, небувалого успіху, популярності і... жорстокої трагедії. А її ролі в стрічках "Петер", "Катерина", "Маленька мама" належать до числа найулюбленіших у наших бабусь і дідусів. Нещодавно кілька країн відзначили 96-річчя від дня народження великої актриси і 30-річчя від дня її смерті.

Історія славнозвісної угорської артистки театру і кіно Фанні Зільверич (справжнє ім'я) наскільки повчальна, настільки й загадкова. Вона почала зніматися ще в епоху німого кіно, але її талант співачки у ролях веселих і товариських молодих дівчат з відкритим характером, не позбавлених хитрості, розцвів з приходом звуку.

Гааль принесла в музичне кіно традиції австро-угорської комічної оперети. Цікаво, що з десятка зарубіжних фільмів, які дозволялося дивитися радянським довоєнним глядачам, було три за участю Гааль. З чого можна зробити висновок, що "вождь народів" ставився до красуні-актриси з явною симпатією.

На відміну від Гітлера, який нічого не мав проти її творчості, зате пред'являв претензії до неарійського походження (вона народилася в сім'ї угорських євреїв) улюбленки публіки, тому всіляко утискав. Ховаючись від переслідування фашистського режиму, Франческа переїхала до США, в Голллівуд, де спочатку була зустрінута з розкритими обіймами. Багато хто передрікав їй блискучу кар'єру на "фабриці мрій".

А для цього треба було всього лише "злегка" змінити зовнішність, щоб "підтягнути" її до місцевих стандартів. Актрисі "підправили" ніс, рот, розріз очей, форму підборіддя, розмір грудей, змінили колір волосся, примусили схуднути. Але найголовніше - примусили "вирости". Спільними зусиллями гримерів і пластичних хірургів це вдалося - Франческа стала вище на 3-4 см, пройшовши досить неприємну процедуру "витяжки".

2

Все, здавалося, складалося чудово. Однак ні з того ні з сього в 1941 році Гааль буквально вихором зривається з насидженого й теплого місця і чогось повертається у воєнний Будапешт (це одна з найскладніших загадок у житті актриси, на які вона багата аж надто).

І чотири роки жінка буквально безвилазно відсиджується у рідному місті під наглядом люблячого чоловіка у підвалі власного будинку, смертельно боючись маріонеткового режиму.

З добровільного ув'язнення її врятувала Радянська Армія. Разом з визволителями вона весело виспівувала свої пісеньки з "Петера", дуже популярні на той час. Її запрошують на День Перемоги в Москву - є відповідне фото на Червоній площі.

3

Починається новий, ще більш крутий виток її кар'єри. Вона з величезним успіхом грає головні ролі у спектаклях Будапештського драматичного театру (сам Мольнар пише для неї ролі), починає зніматися в першому післявоєнному угорському фільмі. У цей же час Франческа знову відвідує Радянський Союз, де її возять по Москві, Ленінграду і Києву.

Під час візиту в українську столицю актрису приймають на кінофабриці (нинішній студії ім. О. Довженка) на найвищому рівні. Ще живі свідки цього прийому - тоді вони були молоденькими кіномеханіками, які добре пам'ятають шикарну іноземну пані: Гааль показували уривки з радянських картин, влаштували їй небувалої пишноти банкет...

4

Повернувшись на батьківщину, Гааль десять днів знімається у фільмі, а потім знову раптово і без видимих логічних причин все кидає і мчить в Америку. Але там вона вже нікого не цікавить. У Пескатора їй пропонують якусь нікчемну роботу, іноді пропонують виступити з концертами в колоніях. Однак заробіток трапляється дедалі рідше.

Вона голодує, страшенно бідує і вмирає жахливою смертю 1972 року у 65-літньому віці. Вважається, що причиною смерті була та сама варварська "витяжка" американських лікарів, оскільки цілковито відмовили суглоби: вона не могла самостійно рухатися, її мучив страшний біль...

Розказана нашим читачам історія, в тому числі "київський слід" легендарної Франчески, лягла в основу сюжету документального фільму, який знімає відома дослідниця історії кіно, науковий співробітник з Будапешта Анна Гереб. Вона скрупульозно фіксує кожний крок актриси, кожну краплину інформації про неї, тому й відвідала Київ, де ми, власне, з нею і зустрілися.