Максим Рильський. Твори у 20 томах. Том 5-й. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984   Олександр Пушкін Євгеній Онєгін Глава шоста La, sotto i giorni nubilosi e brevi, Nasce una gente a cui l'morir non dole. Petr.* I Онєгін, з Ольгою сидівши, Відсутність друга постеріг; Бажання помсти вдовольнивши, Нудьгу прогнати він не міг. За ним і Ольга позіхала, Очима Ленського шукала, І нескінченний котильйон Її томив, як прикрий сон. Нарешті кличуть до вечері. Постелі стелять; для гостей Широке місце від сіней Аж до дівочої, по двері. Онєгін тільки з-між усіх Додому рушив на нічліг. ------------------- * Там, де дні хмарні й короткі, родиться плем'я, якому вмирати не боляче. Петр[арка] (італ.).- Ред. II Все спить: у залі для гостини Хропе дебелий Пустяков Біля дебелої дружини. Гвоздін, Буянов, Пєтушков І Флянов, трохи занепалий, В їдальні на стільцях лежали, А на долівці, у кутку,- Тріке в фуфайці й ковпаку. Панянки в горницях Татьяни Та Ольги сплять невинним сном. Сама журливо під вікном, Повита променем Діани, Татьяна лиш не спить бліда, На темне поле погляда. III Його негадана поява, І ніжність погляду чудна, І мова з Ольгою ласкава,- Таке це дивне все! Вона Його не може зрозуміти; Та як у серці погасити Пекучі ревнощі! Стиска Їй серце, як страшна рука, Печаль. Безодня роз'яріла Немов під нею клекотить... "Загину,- Таня шепотить,- Від нього і загибель мила. Навіщо марно нарікать? Від нього щастя не чекать!" IV Вперед, вперед, моя істор'є! Особа кличе нас нова. В п'яти верстах од Красногор'я, Де виріс Ленський, прожива Та благоденствує й донині По-філософському в пустині Зарєцький, за минулих днів Отаман зграї картярів, Гультяй і зух, трибун трактирний. Тепер - з початком сивини - Сімейства батько без жони, Надійний друг, поміщик мирний І навіть чесний чоловік: Так виправляється наш вік! V Облесний люд колись в околі Його за смілість вихваляв: На п'ять він сажнів із пістоля У туза справді поціляв. Та й те сказать, у справжнім бої, Одваги повний огняної, Він одзначився, серед дня В багно звалившися з коня, Мов хлюща п'яний, і дістався В полон французам без тривог Новітній Регул, честі бог, Він знов би у неволю дався, Щоб кожен ранок, по зорі, Хилити наборг у Вері37. VI Умів він друзів веселити, Дурного підіймать на сміх, Розумного у дурні шити Чи спотайна, чи при усіх, Хоч деякі дотепні штуки І не минались без науки, І він, на радість ворогам, Вклепатись часом міг і сам. Він майстер був посперечатись, І гостро, й тупо відказать, І передбачливо мовчать, І передбачливо змагатись, Підбити друзів молодих І на бар'єр поставить їх, VII Або до миру нахилити, Щоб пообідати в гурті, А потім наклеп розпустити, Як то поводиться в житті. Sed alia tempora!* Буяння (Як і солодкий сон кохання) Минає по весні людській. Як я сказав, Зарєцький мій Під тінь черемшин та акацій Від бур сховався під кінець І там, як істинний мудрець, Капусту садить, мов Горацій, Качок розводить та гусей І учить азбуки дітей. ------------------ * Але часи інші! (лат.).- Ред. VIII Був не дурний він; мій Євгеній, Не шанувавши серця в нім, Любив думки його - не вчені, Та глуздом натхнуті живим. Він залюбки з ним зустрічався, Отож ніяк не здивувався, Коли об ранішній порі Його побачив на дворі. Той увійшов, почав розмову, Почавши, скоро сам урвав І, усміхаючись, подав Йому записку юнакову. Онєгін, ставши при вікні, Проглянув літери дрібні. IX То був приємний, благородний, Короткий виклик, чи картель: Поет, узявши тон холодний, Ним кликав друга на дуель. Онєгін у недовгій мові Того доручення послові Сказав, що завжди радий він. Оддавши ввічливий уклін, Зарєцький вийшов із покою; Багато дома мавши справ, Він бути довше не бажав. А що Євгеній? Самотою Себе він гостро засудив, Що нерозважно так чинив. X І справді: зміркувавши строго, Він визнав у думках своїх, Що досить наробив лихого: По-перше, підійняв на сміх, Досаді давшись понад міру, Любов несміливу і щиру; По-друге: хай собі юнак Шаліє; це ж природно так У раннім віці. Занехаяв Євгеній дружбу, що велить Себе в цій справі появить Не м'ячиком дурних звичаїв, Не самолюбним хлопчаком, А мужем з честю та умом. XI Він мав би злагоду явити, А не їжачитись, як звір. Повинен був він пом'якшити Юнацьке серце. "Та про мир Тепер шкода вже і гадати... До того ж,- мислить він,- завзятий Устряв до цього дуеліст, На брехні й наклепи артист. Звичайно, я б зневажить радий Всі вигадки лепетуна,- Та людський сміх, юрба дурна..." І от уже вам суд громади!38 Пружина честі, наш кумир! От владар світу з давніх пір! XII Тяжкого нетерпіння повний, Поет на відповідь чекав,- І от сусід багатомовний Її з поважністю подав. Тож любо ревності шаленій! Боявся Ленський, щоб Євгеній На жарт усього не звернув І хитрощами не минув Його погрозного пістоля. Тепер умовлено, щоб їм Зустрітись при млині старім, Де навзаєм судила доля, Як тільки-но займеться світ, Ціляти в скроню чи в живіт. XIII Кокетку кленучи душею, Кипучий Ленський намір мав Не зустрічатись більше з нею; То він на сонце поглядав, То на годинник свій дивився - І у сусідок опинився. Таївши задуми свої, Хотів збентежить він її, Та де там! Оленька зустріла Його на отчім рундуці З веселим сміхом на лиці, Немов надія легкокрила, Рум'яна, жвава, чарівна, Як і раніш, була вона. XIV "Чому втекли ви так зарання?" - Від неї перший запит був. І всі недавні почування Бідаха, змішаний, забув. Що діять ревнощам жорстоким Перед таким невинним оком, Перед дитячим цим чолом, Перед душі її теплом!.. І Ленський, чарами повитий, Її кохання бачить знов, І гнів у нього перейшов, І він ладен її простити, Тремтить і не знаходить слів, Він знов щасливий, знов ожив... XV. XVI. XVII І знову хмурий, посмутнілий Від дум, що мучать і гнітять, Не має Володимир сили Вчорашнє Ользі нагадать; Він мислить: "Буду їй спаситель; Не стерплю я, щоб спокуситель Огнем зітхання і похвал Збудив у ній гріховний пал; Щоб ніжну лілії стеблину Гробак отруйний підточив, Щоб доранковий квіт одцвів, Розцвівшися наполовину". Це значило, читачу мій: Піду я з другом на двобій. XVIII Коли б то знав він, що за рана Татьяну мучила й пекла! Коли б то відала Татьяна, Коли б дізнатися могла, Що за холодний склеп могили Змагаться з Ленським вийде милий; Ах, може б, ще її любов Їх дружбу воскресила знов! Але чуття її палкого Іще ніхто не відгадав. Онєгін, знаючи, мовчав; Вона таїла муку строго; Одна б лиш няня знать могла, Та недогадлива була. XIX То говіркий, то сумовитий, Весь вечір Ленський примхував; Та звісно - муз натхненні діти Усі такі: то він сідав, Нахмурившись, за клавікорди І брав на них самі акорди, То, в Ользі утопивши зір, Шептав: "Щасливий я, повір!" Та їхати пора. Стискалось У нього серце, як вона Із ним прощалась, чарівна; Воно неначе розривалось. Вона в обличчя зазира: "Що з вами?" - "Так!" - І геть з двора. XX Удома він свої пістолі Оглянув, потім їх відклав І, щоб утишить серця болі, З полиці Шіллера узяв; Та мисль одна його тривожить, Чуття примовкнути не можуть, І Ольги образ молодий Стоїть в очах, немов живий. Тож книгу Ленський закриває, Бере перо; його рядки, Бредні любовної зразки, Дзвенять і ллються. Їх читає Поет в ліричному огні, Як Дельвіг п'яний в час гульні. XXI Ті вірші й досі уціліли, На спогад перейшли мені: "Куди, куди ви відлетіли, Весни моєї красні дні? Що день новий мені готує? За ним даремно зір слідкує, В глибокій тьмі таїться він. Байдуже: є закон один. Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, Все благо: діяння і сна Свій час надходить за чергою; Благословен і день ясний, Благословен і час нічний! XXII "Заграє промінь зоряниці, І день яскравий заблищить, А я - в таємну тінь гробниці Зійду, як доля повелить, І пам'ять юного поета Поглине тиховода Лета, Забуде світ мене; а ти Чи прийдеш, діво красоти, Слізьми скропити вінця урни І думать: він мене любив, Мені єдиній присвятив Сумного дня світання бурне! О друже мій, о раю мій, Прийди, прийди, навік я твій!.." XXIII Так в'яло й темно він, читачу, Писав (це романтизмом звуть, Хоч романтизму тут не бачу Нітрохи я; та далі в путь!) Аж перед ранньою порою, Схилившись тихо головою, На моднім слові ідеал Заснув він, вичерпавши пал; Та тільки сонна одволога Йому торкнулася чола, Сусіда постать увійшла І каже Ленському з порога: "Вже сьома: уставати час. Онєгін, певно, жде на вас". XXIV Та помилявся він. Євгеній В той час немов убитий спав; Уже в напівімлі студеній Аврору півень привітав,- Онєгін спить собі глибоко. Вже сонце котиться високо, І сніг летючий мерехтить І в'ється,- він іще лежить. М'якою ковдрою покрившись, Іще над ним літає сон. Нарешті шовк легких запон Він одкриває, пробудившись, І бачить, що давно пора Йому рушати із двора. XXV Він швидко дзвонить. Прибігає Француз Гільйо, його слуга, Халат на пана накидає, Надіть пантофлі помага. Спішить Онєгін одягатись, Слузі наказує зібратись Із ним в дорогу снігову, Шкатулу взявши бойову. Готові коні нетерпливі. Він сів і до млина летить. Примчались. Він слузі велить Лепажа39 вироби жахливі Нести за ним,- а коням стать, Де в полі два дубки стоять. XXVI Тим часом, як у неспокої Фатальних Ленський ждав хвилин, - Знавець механіки сільської, Зарєцький правив щось про млин. Аж от Онєгін. Він пробачить Їх просить. "Але що ж це значить, Мій пане? Де ваш секундант?" - В дуелях класик і педант, Методі вірний був Зарєцький І дозволяв людину в рай Послать не на галай-балай, А як велить закон мистецький, Як наші предки завели (За це він вартий похвали). XXVII "Мій секундант? Прошу, панове: Ось він, monsieur Guillot, мій друг. Я певен: згодитесь його ви Прийняти в наш високий круг; Хоч невідома він людина, Та чесний, далебі, хлопчина". Зарєцький губу прикусив, Онєгін Ленському повів: "Що ж, почнемо?" - "Я рад почати". Пішли за млин. Зарєцький взяв Хлопчину чесного, почав З ним договора укладати. Тим часом вороги самі Стояли, хмурі та німі. XXVIII Так... вороги! Чи то ж давно їм Серця ненависть повила? Чи то ж давно із супокоєм Трапезу, мислі і діла Ділили друзі? Нині крові, Неначе вороги спадкові, Жадають, як в страшному сні, Один одному в тишині Вони готують кулю згубну... А що, як сміхом це кінчить, Як рук своїх не багрянить, Як розійтися миролюбно?.. Та серце слухати своє Фальшивий сором не дає. XXIX От пістолети заблищали, Гримить об шомпол молоток. Дві кулі у стволи загнали, І цокнув зведений курок. От на полицю сіруватий Посипавсь порох - і зубчатий, Надійний кремінь звівся знов. За пень високий одійшов Monsieur Guillot зніяковілий. Останні сказано слова. Ретельно кроків тридцять два Зарєцький виміряв умілий; Плащі двобійники зняли І пістолети узяли. XXX "Зіходьтесь!" І вони поволі Пройшли, спокійні, мовчазні, Ще не підводячи пістоля, Чотири кроки ті страшні, Чотири сходини смертельні. Як приписи велять дуельні. Євгеній зброю підійняв І націлятися почав. Ще кроків п'ять - одна хвилина - І Ленський теж підводить бронь, - Та раптом вибухнув огонь - Онєгін вистрілив... Година Прийшла рокована: поет Безмовно ронить пістолет, XXXI Кладе собі на груди руку І падає. Туманний зір Відображає смерть, не муку. Так іноді по схилу гір, У сяйві раннього світила, Поволі пада сніжна брила. Облитий холодом страшним, Онєгін нахиливсь над ним, Говорить, кличе... та намарне: Його немає вже. Співець Найшов дочасний свій кінець! Дихнула буря, квіт прегарний Зів'яв на ранішній зорі, Погас огонь на вівтарі!.. XXXII Недвижно він лежав. Таємна Була печать його чола. В грудях димилась рана темна, І струмнем відти кров текла. Ще тільки-но хвилину тому В натхненні жив він молодому, Ненависть відав і любов, Цвіло життя, кипіла кров; Тепер, як в домі спорожнілім, Запала вічна тишина; Сім'я роз'їхалась гучна, Забито двері, вікна білим Замазано. Усюди тьма. Хазяйки і сліда нема. XXXIII Приємно лезом епіграми Невдаху-ворога дражнить, Коли, сердитіш до нестями, Схиливши роги, він стоїть І в дзеркалі свойого виду Пізнать не хоче, повен стиду, Чи простодушно визнає: Обличчя, друзі, це моє! Ще приємніше сталь холодну На нього тихо підіймать І в білий лоб йому цілять, Узявши відстань благородну; Та розлучить його з життям,- Навряд чи це приємно вам. XXXIV Коли ж од вашого пістоля Ваш юний приятель поліг, Що слова, може, мимоволі, Стримати на устах не міг І вас образив при чарчині, Чи й сам, піддавшися хвилині, Вас гордо викликав на бій,- Скажіть: які в душі своїй Ви затаїли б почування, Його уздрівши на землі З печаттю смерті на чолі, Як непорушний, без дихання, Поволі він закостенів І вже не чує марних слів? XXXV Страждання сповнений тяжкого, Євгеній схилений поблід, На друга дивлячись німого. "Ну що ж? Умер",- сказав сусід. Умер!.. Страшне почувши слово, Здригнувсь Онєгін і раптово Покликав слуг своїх і йде. Зарєцький бережно кладе На сани труп похолоділий, Додому скарб везе страшний. Почувши мертвого, як стій Од жаху коні захропіли, Удила пінять і гризуть І, як стріла, помчали в путь. XXXVI Вам жаль поета, друзі милі, Що в самім розквіті надій, У свіжій молодості й силі, Дитя в дорозі життьовій, Зав'яв! Де молоде буяння, Де благородне поривання Чуттів і мислей молодих, Високих, ніжних, огняних? Де хвилі буйної любові, Жадоба чесного труда І страх пороку і стида, І ви, примари юнакові, Ви, мрії першої весни, Поезії святої сни! XXXVII Можливо, для добра людського Чи хоч для слави він родивсь, І оддзвін співу голосного Не умовкаючи б котивсь У даль віків. По сходах світу Він на вершину гордовиту Ступив би, гордість поколінь. Його многострадальна тінь Забрала, може, із собою Святу, велику таїну, Животворящу і ясну, І за могильною стіною Не долетить прославний дзвін, Благословення всіх племін. XXXVIII. XXXIX А може, й так: поета ждало Звичайне на землі життя. Натхнення б юне відбуяло, Огонь би згас без вороття. Багато в чім би він змінився, Розстався б з музами, женився, Ріжки на лоб собі придбав, В халаті б жив та поживав, Спізнав би світ цей без омани, Пив, їв, товстішав, спав, потів, В подагрі ногу волочив І врешті, як отець коханий, На ліжку б вік свій закінчив Між баб, дітей та лікарів. ХL Та хай у далечі темніла Чи інша доля, чи така,- Поета мрійного убила, Читачу, другова рука! Є місце: в тиші староденній, Де жив улюбленець натхнення, Корінням дві сосни зійшлись; Струмки під ними розлились І в луг розбіглись недалекий. Там ратай любить спочивать І жниці воду набирать Опівдні у дзвонисті глеки; Там під покровом верховіть Немудрий пам'ятник стоїть. ХLІ Під ним (як дощик починає Весняний прибивати пил) Про Волгу-матінку співає Пастух, ладнаючи постіл, І городянка чепуриста, Прибувши спочивати з міста, Як верхи проїздить вона, Між нивами сама одна, Коня свого там зупиняє, І, від лиця одвівши флер, Наймення того, хто помер, Очима бистрими читає,- І сльози, блиснувши з-під вій, Туманять ясні очі їй. ХLII І тихо їде в чистім полі, Пойнята мріями, вона; Тоді про Ленського, про долю Думки снувати почина, Гадає: "Як-то Ольга нині? Тужила довго в самотині, Чи скоро сліз пройшла пора? І де тепер її сестра? Де той відлюдник і злостивець, Той ворог модний модних дам, Дивак, розсварений з життям, Поета юного убивець?" Колись, за кілька, може, літ, Складу про все докладний звіт, ХLIІI Та не тепер. Хоч я, читачу, Мого героя і люблю, Та інший час йому призначу, А зараз кину без жалю. Літа до прози нахиляють, Грайливу риму проганяють, І я за нею - жаль сказать - Став лінивіше упадать. Нема колишньої охоти На давній віршувати лад; Нових думок суворий ряд, Нові, не знані ще турботи В житейськім шумі, в тишині Тривожать мирний сон мені. ХLIV Спізнав я інші поривання, Спізнав невідану печаль; Нема для перших уповання, А давньої печалі жаль. О де ви, де, солодкі мрії? Де ваша рима - молодії? Невже і справді під кінець Зав'яв юнацький мій вінець? Невже признати довелося Без мудрих елегійних слів, Що не вернуть весняних днів (Як жартома казав я досі)? Невже зав'яв мій юний цвіт? Невже надходить тридцять літ? ХLV Так, південь мій настав, панове. Це мушу вам сказати я. Що ж, попрощатись я готовий, О люба молодість моя! Спасибі за хвилини щасні, За сум, за пориви прекрасні, За бурі, за бенкетний грім, За все, за все в житті моїм Спасибі щире. В самотині У шумі людськім я прожив З тобою досить милих днів. Доволі! З чистим серцем нині Я рад на шлях новий ступить, Пора настала відпочить. ХLVІ Дай оглянусь. Прощайте, ниви, Де в тиші пропливали дні, Де знав я пристрасті, щасливий, Чи марив у лінивім сні. А ти, натхнення, ти, крилате, Тебе прошу я прилітати! Дрімоту серця оживляй, У закуток мій прилітай, Не дай заснуть душі співцевій, Похолодіти й зачерствіть, А далі й зовсім скам'яніть У людській метушні дешевій, У цім багнищі, де загруз Між друзів і служитель муз!40  Оглавление   www.pseudology.org