Максим Рильський. Твори у 20 томах. Том 5-й. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984   Олександр Пушкін Євгеній Онєгін Глава четверта La morale est dans la nature des choses. Necher* І. II. III. IV. V. VI. VII Що менше жінку ми кохаєм, То більше ми до серця їй І то вірніш її вловляєм У згубне плетиво надій. Колись розпуста схолодніла В науці любощів гриміла, Про славу власну скрізь гула І, не любивши, мед пила. Але поважна ця забава Годилась лиш мавпа?м старим В минулім віці голоснім: Ловласів підупала слава Як і червоний закаблук Та пишні кучері перук. ----------------- * Моральність - у природі речей. Неккер (франц.).- Ред. VIII Кому не нудно лицемірить, Казать по-різному одно, В тім намагатися завірить, Що вже відоме всім давно, Стрічать ті самі перепони, Перемагати забобони, Яких нема, відколи світ, У дівчинки в тринадцять літ! Кого не вимучать погрози, Благання, клятви, вданий страх, Записки на шести листах, Сплітки, омани, персні, сльози, Дозор тіток і матерів І дружба докучна мужів! IX Євгеній думав так от саме. Він на світанку літ своїх Був жертва пристрастей без тями І серця заблудів палких. З колиски відданий дозвіллю, Тим зачарований на хвилю І розчарований у цім, Бажанням томлений палким І втомним відданий утіхам, Ловивши в шумі й тишині Душі зітхання неясні І позіхи глушивши сміхом,- Так змарнував він вісім літ. Так стратив свій найкращий цвіт. X В красунь він більш не залюблявся, Лиш залицяючись на мить; Відмовлять - хутко розважався, А зрадять - привід одпочить. Він їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість. Достоту так байдужий гість За карти ввечері сідав До столу, а кінчиться гра,- Він їде повагом з двора, Спокійно дома засинає, Нездатний вранці сам сказать, Де буде вечір гостювать. XI Та лист од скромної Татьяни Мого героя зворушив: Дівочий порив полум'яний Рої думок у нім збудив; Згадав він Тані личко миле, Таке бліде та посмутніле, І заглибивсь, як у затон, В солодкий і безгрішний сон. Можливо, знов полуменисту Спізнав він бурю почуттів, Та ошукати не хотів Її душі довіру чисту. Тепер ми в сад перелетім, Де стрілася Татьяна з ним. XII Хвилину-дві вони мовчали, Тоді Онєгін ближче став І каже: "Ви мені писали, Не відмовляйтесь. Я читав Душі невинне сповідання, Любові чистої признання; Одвертість ваша - чарівна; У серці підняла вона Чуттів колишніх вир яскравий; Та вас не хочу я хвалить І вам повинен тут зложить Признання також нелукаве; Прийміть же сповідь і мою: Себе на суд вам оддаю. XIII "Коли б життя в домашнім колі Навік замкнути я хотів; Коли б щасливий вирок долі Отцем і мужем буть велів; Коли б родинності картину Злюбив я на одну хвилину,- То, вірте, тільки б вас одну Узяти марив за жону. Скажу без лесток мадригальних: Свій ідеал найшовши знов, Лише б із вами я пішов, Як з другом днів моїх печальних, І, склавши вам любов до ніг, Щасливий був би... скільки міг! XIV "Та я не створений для раю, Йому чужа душа моя; Сама довершеність ви, знаю; Що ж! - вас не вартий зовсім я. Повірте (совість в тім порука), З одруженням нам буде мука. Я, хоч і як любив би вас, Як звикну - розлюблю в той час; Зачнете плакать: ваші сльози До серця не дійдуть мого, А роздратують лиш його. Подумайте ж, які нам рози В дарунок Гіменей прирік, Ще й не на день і не на рік! XV "На світі гіршого немає, Аніж родина, де жона Тужливо мужа виглядає, Щодня самотня і сумна; Де чоловік, ціну їй знавши, Хоч проклинає долю завше, Щораз похмурий, мовчазний, Ревнивий, зимний і лихий! Такий от я. Невже шукали Того ви серцем молодим, Коли мені з чуттям таким, Розумно й просто так писали? Чи вам такий судив кінець Суворий долі рішенець? XVI "Літа і мрії - вічна втрата; Душі тепер не воскресиш... Я вас люблю любов'ю брата І, може бути, ще ніжніш. Послухайте ж мене без гніву: Не раз іще зчарують діву Принади легкокрилих мрій, Так лист переміняє свій Берізка з кожною весною. Судило, певно, небо так. Полюбите ви знов; однак... Учіться володіть собою,- Як я, вас розуміть не всім? Біда в недосвіді такім". XVII Так говорив Євгеній строго. Спинивши віддих, мовчазна, Крізь плач не бачивши нічого, Ту мову слухала вона. Він руку їй подав. Печально (Як то говорять, машинально) Татьяна сперлась і пішла, Не звівши томного чола. Пішли під, садом, обіч поля; З'явились разом, і нічим За те не докоряли їм: Сільська віддавна має воля Свої вигоди та права, Як і погордлива Москва. XVIII Читач мій згодиться зо мною, Що дуже мило учинив Наш друг із Танею сумною; Не вперше тут він появив Дух благородний і правдивий, Хоча ніколи люд злостивий Не визнавав у нім того: І друзі, й вороги його (А це одно й те саме, може) Його ганьбили й так і сяк; З нас має ворогів усяк,- Від друзів порятуй нас, боже! Ох, друзі, друзі! Недарма Про них і забуття нема. XIX А що? Та так. Я присипляю Думки порожні і смутні; В дужках лише додати маю: Нема найгидшої брехні, Що склав наклепник, раб чорнила, А світська чернь благословила, Нема беззубих епіграм, Дурниць із брудом пополам, Які ваш друг, узявши слово Серед шанованих людей, З незлобним полиском очей Не повторив би випадково; А втім, за вас він завжди сам, Він любить вас, він... рідний вам! XX Гм! Гм! Шановний мій читачу, Здорова ваша вся рідня? Дозвольте: хочеться вам, бачу, Почуть від мене цього дня, Що, власне, означає рідні. Тут справи зовсім очевидні: Нам треба рідних огрівать, Любити ніжно, шанувать І, як ведеться у народі, Під час різдва у них бувать, Або листом поздоровлять, Щоб на ввесь рік сказати: годі! Що я їм, що вони мені!.. Тож дай їм, боже, довгі дні! XXI Зате любов красунь вабливих Певніша, знаємо, бува: Над нею й серед бур шумливих Ви зберігаєте права. Звичайно, так. Та вихор моди, Та примхи людської природи, Та світських осудів ріка... А мила стать, як пух, легка. Та й те: дружина чеснотлива Кориться мужеві всякчас, І відлітає вмить од нас Коханка ваша незрадлива, Як перемінлива весна: Любов'ю грає сатана. XXII Кого ж любить? Кому нам вірить? Хто нас не зрадить хоч один? Хто все ладен на світі мірять Послужливо на наш аршин? Хто наклепів про нас не сіє? Хто нас голубить і жаліє? Хто не вбачає наших вад? Кому з нас кожен завжди рад? Примар шукачу невгамовний, Свої ви сили бережіть, Себе самого лиш любіть, Читачу мій вельмишановний. Для серця кращої мети, Їй-богу, в світі не знайти! XXIII Що сталося по тій розмові? Ах, це не тяжко відгадать! Безумні пориви любові Не перестали хвилювать Душі, що прагнула страждання. Від безнадійного кохання Татьяна ще палкіш горить; Вночі від неї сон летить; Здоров'я, цвіт життя і сила, Дівочий спокій, ясний сміх Пропали, не вернути їх. І меркне Тані юність мила: Так буря отіняє день, Що повен сонця і пісень. XXIV Нещасна від печалі в'яне, Блідніє, гасне і мовчить. Ніщо не знаджує Татьяни, Нічим душі не зворушить. Похитуючи головою, Сусіди шепчуть між собою: Пора, пора вже заміж їй!.. Та годі. Слід мені мерщій Любов щасливу змалювати, Щоб звеселити вам серця, Хоч мимохіть нещасна ця Мене пече, як біль утрати; Простіть мені: я так люблю Татьяну дорогу мою! XXV Любивши Ольжині принади Все в більшій пристрасті палкій, Був Ленський підкоритись радий Такій неволі чарівній. Він з нею вічно. У покої Вони сидять надвечір двоє; Вони уранці, в холодку, Під руку ходять по садку. І що ж? В закоханні сп'янівши Від соромливих почуттів, Вряди-годи він тільки смів, Зичливу посмішку зловивши, Їй кучері перебирать Чи край одежі цілувать. XXVI Читав він Ользі вечорами Добропоучливий роман, Де автор знає більше тями В природі, як Шатобріан, Сторінок дві чи три, одначе (Там і невинна річ, неначе Та серцю дівчини страшна), Почервонівши, він мина. Сховавшись од людського шуму, Вони за шахматним столом Сидять з нахмуреним чолом, Запавши у глибоку думу, І Ленський пішкою ладью Бере з недогляду свою. XXVII До себе вернеться,- і вдома Слугує Ользі він своїй. Летючі аркуші альбома Ретельно прикрашає їй: Сільські малює краєвиди, Надгробний камінь, храм Кіпріди - І ліру з ніжним голубком Виводить фарбами й пером; Чи на листах, де хтось признання У вічній дружбі залишив, Він пише декілька рядків, Безмовну пам'ятку кохання, Крилатих мрій тривалий слід, Той самий через кілька літ. XXVIII Не раз ви, певно, розглядали Сільської панночки альбом, Що подруги його списали З кінця, з початку і кругом. Сюди, на зло шкільній науці, З поправним віршем у розлуці, Рядки, римовані так-сяк, Наляпані на дружби знак. На першому листку стрічаєш: Qu`ecrirez-vous sur ces tablettes?*; І підпис: t. a. v. Annette**; А на останнім прочитаєш: "За мене любить хто міцніш, Нехай напише тут пізніш". ---------------------- * Що ви напишете на цих листках?.. (франц.).- Ред. ** Вся ваша Аннета (франц.).- Ред. XXIX Там двоє серць є неодмінно, Квітки і факел біля них; Там заприсягся хтось невинно Любить до гроба днів своїх; Армійський там піїта хвацький Черкнув експромта по-вояцьки. В такий альбом, признаюсь вам, Писати радий я і сам, Щасливий думкою одною, Що, хоч дурницю там скажу, Ласкавий погляд заслужу І що з усмішкою лихою Ніхто не буде міркувать, Чи я мастак дотепувать. XXX Та ви, що прикрашали доти Бібліотеку сатані, Альбоми дивної пишноти, Тортури віршників страшні, Ви, що оздобив вас моторний Толстого пензель чудотворний Чи Баратинський освятив,- Нехай би вас господь спалив! Коли високосяйна дама Мені in-quarto* свій дає - І дрож, і злість із серця б'є, Жорстока, вбивча епіграма В душі клекоче через край,- А мадригали їм давай! -------------------- * In-quarto - в четверту частину аркуша (великий книжний формат).- Ред. XXXI Не мадригали Ленський пише На спомин Ользі молодій; Його перо любов'ю дише, Чуже дотепності черствій; Що лиш побачить, що почує Про Ольгу,- він про те й віршує: І, тільки правдою жива, Ріка елегій виплива. Так ти, Язиков невгамовний, В натхненні пориву свого Оспівуєш хтозна-кого, І знай: елегій том коштовний Колись тобі твій власний шлях Покаже в запальних рядках. XXXII Та тихше! Чуєш? Критик строгий Наказує зірвати нам Елегії вінок убогий І нашій братії співцям Кричить: "Та перестаньте плакать І про одне й те саме квакать, Жаліти, що було колись! Покинь! До інших тем берись!" "Гаразд. Ти, певне, нам покажеш Сурму, личину та кинджал І мислей мертвий капітал Побожно воскресить накажеш: Чи правда, друже?" - "Зовсім ні!" "Пишіть-но оди лиш мені, XXXIII Як їх писали в літа давні, Як те заведено колись..." "Писати оди лиш прославні! Та годі, друже, схаменись! Згадай-но, що сказав сатирик! Хіба "Чужої тями" лірик Миліший для смаків твоїх За наших віршників сумних?" "Та все в елегії нікчемне; Мета у ній така дрібна; А в оді все - височина І благородство..." - Надаремне Я б заперечував тобі: Нащо сварити дві доби! XXXIV Прихильник слави і свободи, У вируванні дум своїх, Писав би Володимир оди, Та Ольга не читала їх. Поети слізні таємничі, Коханим ви читали в вічі Свої писання? Гомонять, Що втіхи кращої не знать. Блажен, хто в сміливості скромний Читає ніжний утвір свій Пісень обранці неземній, Красуні чарівливо-томній! Блажен... хоч, може,- хто те зна - Про інше думає вона. XXXV Та я свої рядки примхливі, Що в гармонійний злиті рій, Читаю тільки няні сивій, З дитинства подрузі моїй, Чи після довгого обіду Свого поважного сусіду За полу у кутку зловлю Й трагедією там давлю Або (тут жарти залишаю) У нападі нудьги та рим Ходжу над озером моїм, Качок полохаючи зграю: Почувши гармонійний спів, Вони злітають з берегів. XXXVI. XXXVII А що ж Онєгін? Не гнівіться! Терпіння вашого прошу: Я вам докладно, як годиться, Весь день його тут опишу. Анахоретом живши в домі, Вставав улітку він о сьомій І, в одіж вдягшися легку, Рушав під гору, на ріку; Там, як співець Гюльнари знаний*, Сей Геллеспонт перепливав, А потім каву випивав, Журнал гортаючи поганий, І одягався... ------------------- * Байрон, що року 1810 переплив Дарданелльську протоку. - Ред. XXXVIII. XXXIX Дозвілля, книги, сон глибокий, Діброва, струмінь лісовий, А часом - личко чорнооке І поцілунок молодий, Слухняний кінь дзвінкокопитий, Обід доволі розмаїтий, Та пляшка світлого вина, Та самота і тишина,- Святе життя мого героя; До нього він нечутно звик, Забувши дням чергу і лік Ясною літньою порою, А місто й друзів занедбав, Як і марноту їх забав. XL Але північне наше літо, Карикатура теплих зим, Майне - й нема, хоч гордовито Ми і ховаємося з цим. Вже в небі осінь повівала, Вже рідше сонечко блищало І до ущербу день ішов, Таємна глибочінь дібров З печальним шумом оголялась, На ниви налягав туман, Гусей крикливих караван На південь тягся; наближалась Нудна, безрадісна пора: Стояв листо?пад край двора. ХLІ Горить зоря в імлі холодній; На нивах праці шум замовк; Удвох з вовчихою голодний Виходить на дорогу вовк; Його почувши, кінь тривожний Хропе - і мчиться подорожній, Аж вітер забиває дух; На ранішній зорі пастух Корів не гонить по долині, І в час південний на лужок Не кличе їх його ріжок; З піснями діва23 у хатині Пряде, і, праці друг нічний, Миглива скалка світить їй. ХLII І от уже тріщать морози, У тиші срібляться лункій... (Читач мій жде тут рими рози; На от, візьми її мерщій!) Чистіші за паркети модні Ріки просторища холодні, І креслить ковзанками лід Хлопчаток гомінливий рід24; Червонолап, гусак дебелий, По лону вод пливти схотів, На кригу повагом ступив, Слизнувсь і падає; веселий Мелькає, в'ється перший сніг, Ляга зірками вздовж доріг. ХLIІІ Як взимку тут прожить безжурно? Гулять? Та вколо пустота, Мов тім'я лисого Сатурна Або кріпацька біднота. Чи верхи мчатися стрілою? Та кінь, підковою тупою За лід чіпляючись хрусткий, Спіткнеться і впаде як стій. Сиди в обіймах самотини, Ось Прадт, ось W. Scott - читай, А то рахунки провіряй, Гнівись чи пий; минуть години, Заснеш - і дня уже нема...- Так славно промине зима. XLIV Як Чайльд-Гарольд, запав Євгеній В задуму, схожу до півсна: У ванні з кригою студеній Щораз він день свій почина, А потім, з пильністю науки, Тупого кия взявши в руки, На біліарді грає сам, І так до вечора. А там, Дивись, надворі вже смеркає: Стола накрито, і в камін Дубових кинуто полін. Він жде: от Ленський над'їжджає На чалій троєчці своїй; Давай обідати мерщій! ХLV Вдови Кліко або Моета Благословеннеє вино У пляшці мерзлій для поета Вже приготоване давно. В ньому кипучість Іпокрени25; Його прозорий струм шалений (Подобу і того, й сього) Я божествив; було, свого Останнього не пожалію Я лепта за його бокал! Яких сперечок юний шал, І жарти, й дурощі, і мрію Цей чарівничий плин будив, А скільки віршів, скільки снів! ХLVІ Та шлунок мій в іскристій піні Став небезпеку примічать, І я бордо статечний нині Волію, друзі, споживать. Я більше до аї не здібний; Він до коханої подібний, Що в'ється, міниться, кипить, Полюбить і покине вмить... А ти, бордо, на друга схожий, Що завжди, в горі і в біді, На суходолі й на воді Пораду дасть і допоможе, Утишить біль тяжких недуг... Нехай живе бордо, наш друг! ХLVІІ Огонь погас; лиш під золою Ще тліє золото жарин; Лиш пара хвилею тонкою Струмує. Розлива камін Тепло останнє. Дим пахучий Іде з люльок. Вино кипуче Іще шумить серед стола; Вечірня налягає мла... (Люблю, як зійдуться друзяки Потеревенить при вині У присмерковій тишині, У час "між вовка та собаки". Як звикли ми чомусь казать). Тож наші друзі гомонять: ХLVII "Ну, як там Ларіни-панянки? Як Ольга пожива твоя?" "Налий-но ще мені півсклянки... Доволі, друже... Вся сім'я Здорова; кланялись, до речі. Ах, що за груди, що за плечі У Ольги! А душа яка! Стара щоразу заклика Тебе у гості, милий друже. А й справді, слід поїхать нам, А то зміркуй лише ти сам: Ти так поставився байдуже... Стривай-но... дурень я з дурних! Тебе ж запрошено до них!" ХLІХ "Мене?" - "Татьянині йменини В суботу. Велено сказать, Щоб ти приїхав - і причини Нема тобі не завітать". "Але ж там буде, безумовно, Невігласів усяких повно..." "Нікого, запевняю я! Хто буде там? Своя сім'я! Поїдьмо, друже мій коханий! Ну що ж?" - "Я згоден".- "Це-то так!" І склянку вихилив юнак За Ольги личенько рум'яне, І далі річ почав ізнов Про неї: отака любов! L Думки його були веселі: Два тижні - визначено строк, І тайна шлюбної постелі, І ніжних пестощів вінок Поета ждали молодого. Гімена прикрості й тривоги, Холодні позіхи нудні Йому не снились і вві сні. Ми, давні вороги Гімена, У шлюбнім бачимо житті Картини, втомні і пусті, Роман в манері Лафонтена...26 Та Ленський, читачі мої, Немов родився для сім'ї. LІ Його кохали... Так він щиро Принаймні думав завжди сам. Блажен, хто в серці має віру, Хто з неостудженим чуттям Запав у раювання миле, Як на ночівлі гість підпилий, Або ж метелик той, скажім, Що сів на квіті веснянім; Але нещасний, хто вбачає Холодним розумом усе, Хто в серці сумніви несе, Хто кожен рух перевіряє, Чий досвід серце остудив І забуття заборонив! Оглавление   www.pseudology.org