Сборник "Новые стихотворения Пушкина и Шевченко", Лейпциг 1859, Львов 1863, Санкт- Петербург 1867, Киев 2000 Тарас Шевченко - Taras Szewczenko Думка - Остання воля - Завіщаніє - Заповіт Думка   Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори – Все покину, і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом ---------- Переяслав, 25 грудня 1845 року Testament Kiedy umrę to na wzgórzu Wznieście mi mogiłę, Pośród stepu szerokiego Na Ukrainie miłej Aby łany rozłożyste I brzeg Dniepru stromy Można było widzieć, słyszeć Jego grzmiące gromy. Gdzie uniesie z Ukrainy Do sinego morza Wrażą krew... dopiero wtedy I łany, i wzgórza Wszystko rzucę i ulecę Do samego Boga, Aby modlić się... aż dotąd Ja nie uznam Boga. Pochowajcie mnie i wstańcie, I kajdany rwijcie, I posoką, wrażą juchą, Wolność swą obmyjcie Mnie zaś w wielkiej już rodzinie, W kraju wolnym, nowym, Pamiętajcie wspomnieć czasem Dobrym, cichym słowem. index   www.pseudology.org